Wikimedia CEE Online Meeting 2020

Матеріал з Вікімедіа Україна
Перейти до навігації Перейти до пошуку
SARS-CoV-2 (Wikimedia colors).svg

Щороку відбувається зустріч вікіпедистів і вікімедійців Центральної та Східної Європи, відома під назвою Wikimedia CEE Meeting. Ці зустрічі, які були започатковані в 2012 році, проходять щоразу в різних містах в Центральній чи Східній Європі. Два рази вони проходили і в Україні: в 2014 році в Києві та в 2018 році у Львові. Цього року планувалося провести Wikimedia CEE Meeting в Охриді в Північній Македонії, але через пандемію, подію довелось проводити онлайн.

Члени вікіпедійних спільнот збираються щоб поділитися досвідом, отримати чи передати знання, а також обговорити проблеми і виклики, які стосуються як окремих спільнот, так і глобального вікімедійного руху. Серед учасників були також і українці: Tohaomg, NickK, Kharkivian, Aced, Base та інші.

Перший день[ред.]

Відкриття[ред.]

Конференція почалась ввечері 2 жовтня із привітальної промови Кетрін Мар, виконавчої директорки Фонду Вікімедіа. Вона зазначила, що зазвичай надзвичайні події є одномоментними, але пандемія триває вже більше ніж пів року, і попри таку ситуацію вікіпедистам все одно вдається підтримувати високі темпи розвитку вікіпроєктів. Хоч Вікіпедія і є онлайн проєктом, багато чого вікіпедисти роблять офлайн. Неможливість проводити діяльність офлайн стала викликом для вікіпедійних спільнот, особливо це стосується залучення новачків. Вікіпедійним спільнотам довелось заходити на невивчені території, і більшість з них із цим впорались. Крім того, Кетрін Мар згадала, що Фонд Вікімедіа активно працює над Universal Code of Conduct — Універсальним кодексом поведінки, метою якого є створити комфортні і безпечні умови для всіх учасників вікімедійного руху.

Чому академічний світ досі не довіряє Вікіпедії і як можна збільшити довіру?[ред.]

Одразу за цим послідувала презентація нашого польського колеги, професора Даріуша Ємєльняка, який розказав чому професійні науковці не довіряють Вікіпедії і що можна із цим зробити. Він спирався як на проведені раніше наукові дослідження щодо Вікіпедії і її спільноти, так і на власний досвід спілкування з іншими науковцями.

Пан Ємельняк зазначив, що вже у 2005 році, всього лише через чотири роки після заснування Англійської Вікіпедії, було опубліковано дослідження в якому стверджувалось, що Англійська Вікіпедія за обсягом та якістю не поступалась енциклопедії Britannica, яку часто вважають еталонною. Те саме підтвердили і наступні пізніші дослідження. Крім того, існують дослідження, які показують що Вікіпедія впливає на формування академічної термінології. Пройшло 15 років, Вікіпедія пережила стрімкий ріст, але наукова спільнота все одно їй не довіряє (хоча і не вся, є і випадки коли наукові організації висловлювались на підтримку Вікіпедії, наприклад Американська психологічна асоціація). Були наведені декілька причин цього.

По-перше, той факт, що Вікіпедію може редагувати кожен, негативно сприймається науковцями. Вони не довіряють чомусь, створеному випадковими людьми. А якщо науковці і долучаються до редагування, то їхні наукові ступені і регалії у Вікіпедії нічого не значать, вони перебувають в однакових умовах з іншими редакторами, які можуть не бути спеціалістами з якоїсь теми, і яким треба знову і знову пояснювати елементарні, на думку науковця, речі.

Крім того, у статей Вікіпедії немає авторства (в академічному розумінні цього слова), і така «анонімність» не викликає довіри. Не викликає довіри і використання неакадемічних джерел. Незрозумілим для науковців є те, що у Вікіпедії ніколи нема і не буде остаточної версії чого-небудь. Вікіпедія перебуває в постійному процесі покращення, оновлення, доповнення. Не буде такого моменту, коли вікіпедисти скажуть «ну все, ми закінчили, розходимось». Але академікам така концепція здається дивною: що ж це за публікація, яка ніколи не буде дописана?

По-друге, вчені за своєю суттю є консервативними людьми: вони довіряють лише дуже вузькому набору практик роботи з інформацією; значно покладаються на систему інституційних знань, яка є дещо замкненою.

По-третє, у науковців Вікіпедія тісно асоціюється з плагіатом. Для них Вікіпедія дорівнює плагіат, і плагіат дорівнює Вікіпедії. І не важливо чи ти вкрав, чи в тебе вкрали — ти причетний до цього, тому поганий. Студенти часто плагіатять свої роботи з Вікіпедії, іноді навіть дослівно копіюють статті, що викликає гнів на Вікіпедію зі сторони професорів.

По-четверте, вони часто не розуміють як працює Вікіпедія. Вони не знають що статті переглядають тисячі і навіть мільйони людей, які не пропустять помилку: хтось із них врешті решт помітить її і виправить. Вони не знають про списки спостереження, про патрульних та адміністраторів. Для них Вікіпедія є хаосом і охлократією, де будь-хто може написати будь-що.

По-п'яте, на жаль, у Вікіпедії бувають помилки, і вони привертають багато уваги, хоча традиційні енциклопедії теж мають помилки, зокрема застарілі дані. Вандалізм взагалі є дуже руйнівним для загального враження від Вікіпедії. Якщо науковець відкриє статтю у Вікіпедії і побачить там фразу «Джордж Буш — баран», це остаточно і безповоротно зруйнує довіру цієї людини до Вікіпедії, навіть якщо це вандальне редагування було відкинуте через декілька секунд після його появи.

За основу для доповіді була взята Англійська Вікіпедія. В Українській Вікіпедії, на жаль, наведені проблеми є серйознішими, окрім того, є ще й проблеми характерні лише для неї.

Допоможіть вашій спільноті зростати![ред.]

Перший день закінчився серією доповідей від членів Wikimedia Growth Team. Ця команда займається розробкою програмних інструментів, які допомагають утримувати новачків у вікімедійних проєктах. Наразі вони сфокусувались на проєктах середнього розміру, саме під них роблять свої інструменти. Їхні розробки повністю впроваджені в чеській, в'єтнамській та арабській вікіпедіях, хоча деякі окремі речі впроваджені і в інших вікіпедіях на прохання тамтешніх спільнот.

Член цієї команди Бенуа Евеллін розповів про декілька з інструментів, над якими вони працюють. Перший інструмент — це опитування, яке пропонується користувачам одразу після створення ними першої статті. Це опитування ставить користувачам питання щодо причин і мотивації створення статті, що сподобалось в процесі і що не сподобалось. Зібрана інформація дозволяє оцінити з якими проблемами стикаються нові редактори і що можна зробити щоб покращити їх досвід.

Ще одним інструментом є «домашня сторінка користувача», на якій міститься все що потрібно новачку для зручного «онбордингу» у Вікіпедію. Ця сторінка показується одразу після реєстрації і до неї можна повернутись в будь-який момент клікнувши по нікнейму вгорі будь-якої сторінки у Вікіпедії. Ця сторінка містить посилання на найнеобхідніші довідки, мануали та правила. Крім цього, кожному новачку призначається наставник з числа досвідчених редакторів, якому можна поставити питання і якого можна попросити допомогти. На домашній сторінці користувача є інтерфейс для надсилання повідомлення своєму наставнику. Бенуа зазначив, що новачкам подобається персональний контакт, те що вони можуть поставити питання живій людині і отримати від неї відповідь. Це надає новачкам впевненості.

Новачки часто стикаються з тим, що не знають що редагувати, з чого і де почати. Але редагування можна почати з домашньої сторінки користувача. Користувач може вибрати цікаву йому тему, а також складність редагування: просте (виправлення одруківок і граматичних помилок, додавання посилань на інші статті), середнє (оновлення інформації, додавання джерел), складне (розширення коротких статей), після чого його перенаправить на сторінку редагування якоїсь статті, де вже в дію вступить наступний інструмент.

Наступний інструмент являє собою панель, яка відображається справа на сторінці редагування статті, і містить підказки щодо того як редагувати.

Врешті, Бенуа оцінив результати роботи інструментів як дуже успішні: новачки дійсно часто звертаються до своїх наставників, їхні редагування рідше скасовуються, і вони часто залишаються (і навіть повертаються після тривалих перерв).

Інший член команди, угорець Ґерґьо Тіса, розповів про опитування редакторів Угорської Вікіпедії щодо утримання редакторів, яке провела Вікімедіа Угорщина. Були опитані три основні групи: нові користувачі, активні користувачі та неактивні користувачі.

Найбільшими проблемами для новачків виявились складність інтерфейсу та складність навігації. Складність навігації полягає в тому, що новачки не знають з чого і де почати і що робити, де знайти довідку, де знайти правила, де знайти інформацію для статті. Попри очікування, лише 10 % новачків відповіли що стикнулись із недружньою поведінкою інших користувачів (наприклад, жорсткий тон розмови або поспішне видалення їх статей). Багато з них писали, що їм бракувало можливості звернутись за допомогою до когось із досвідчених дописувачів.

Опитування активних дописувачів показало що половина з них готові виступати в ролі наставника, і приблизно 7 % самостійно щось робили в цьому напрямку. Своїми найбільшими проблемами активні користувачі вказали агресивність середовища, зловживання владою зі сторони адміністраторів, а також те, що їм не подобається редагувати на самоті і вони хотіли би якоїсь командної активності.

Серед користувачів, які перестали бути активними і відповіли на опитування, переважна більшість перестали бути активними через брак часу, часто спричинений змінами в особистому житті, і лише приблизно кожен п'ятий перестав бути активним через конфлікти у спільноті. Щодо активних дописувачів, то більшість з них йдуть через незалежні від нас причини, але проблема токсичного середовища у спільноті все одно є помітною.

Ґерґьо зробив висновки, що для утримання нових користувачів треба зосередитись в першу чергу над покращення користувацького інтерфейсу для новачків та над полегшенням звертання по допомогу до когось із досвідчених дописувачів.

Наступним виступив Мартін Урбанец з Чехії, який розповів про свій досвід у ролі наставника для новачків у Чеській Вікіпедії. Він сказав: «Ми теперішнє Вікімедії. Новачки це майбутнє Вікімедії. Якщо ми ігноруватимемо новачків, їх потреби, їхні питання, ми припинимо існувати, бо ми не будемо тут вічно». На його думку, найперше що потрібно для ефективної роботи програми із наставництва, це велика кількість наставників. Чим більше буде наставників, тим менше буде навантаження на кожного з них і більше увага до кожного із нових користувачів.

Другий день[ред.]

Модулі на Lua[ред.]

Наступний день, субота 3 жовтня, почався із тренінгу зі створення шаблонів для Вікіпедії та інших вікіпроєктів мовою Lua, який провели Антон Обожин з України та Тобіас Шьонберґ з Австрії. Вранці вони провели лекцію, в якій пояснили теорію, а ввечері провели практичні заняття: Тобіас окремо провів тренінг для редакторів без знання основ програмування, а Антон окремо для редакторів-програмістів.

Основним і найчастіше використовуваним способом створення шаблонів у Вікіпедії та її сестринських проєктах є так звана «мова парсера» — набір простих команд та операцій, з яких можна зібрати шаблон. Створення шаблонів мовою Lua є складнішим і вимагає знання основ програмування, але цей спосіб дозволяє втілювати складніші алгоритми та більшу гнучкість в роботі із Вікіданими.

Перекладені модулі: покращення робочого процесу для розробників у вікіпроєктах[ред.]

Після цього наш російсько-ізраїльський колега Амір Аароні розповів про те, як відбувається переклад інтерфейсу і шаблонів у вікімедійних проєктах. Він розповів про сайт translatewiki.net, на якому перекладачі можуть зручно перекладати користувацький інтерфейс вікіпроєктів, а також сторінки на багатомовних проєктах, таких як Вікісховище, Вікідані або Мета-вікі. Він розповів також про те, як краще організувати переклад шаблонів, особливо підкресливши що важливо щоб перекладачі лише перекладали, а не шукали місце в коді, де перекладене повідомлення має бути вставлене (бо по-перше, це незручно, а по-друге, можна ненароком щось зламати), а також щоб їм було зрозуміло на яку сторінку треба перейти щоб додати переклад до певного шаблону. Амір розповів що Language and Translation Team (Команда мов та перекладів Фонду Вікімедіа) працює на тим, щоб модулі (шаблони написані за допомогою мови Lua, про що розповідалось вище) теж можна було перекладати на сайті translatewiki.net. Вони планують запровадити це на багатомовних проєктах (Вікісховище, Вікідані тощо) до середини 2021 року, далі працюватимуть над запровадженням перекладів через translatewiki.net і на інших вікіпроєктах. Також, переклади знадобляться і для Абстрактної Вікіпедії (яка, дуже спрощено кажучи, є збіркою функцій), і вони, скоріш за все, теж робитимуться теж через translatewiki.net.

101 спосіб зробити внесок для Вікімедіа[ред.]

Наступним був Асаф Бартов із презентацією під назвою «101 спосіб зробити внесок для Вікімедіа». Він почав свою презентацію із риторичного питання «Скільки разів ви намагались зацікавити когось у здійсненні внеску до проєктів Вікімедіа?», за яким послідувало інше риторичне питання «І скільки разів ви чули у відповідь: 'це дуже гарна справа, але це не для мене'?». Але, на думку Асафа, більшість з тих, хто говорить що їм не цікаво робити внесок у Вікіпедію, насправді потенціально могли би у цьому зацікавитись. Люди, за замовчуванням, розглядають лише один вид активності — написання статті. Вони дивляться на якусь довгу і всесторонню статтю про квантову фізику або історію Османської імперії і думають, що вони ніколи не зможуть написати щоcь хоч наближене до цього, а якщо і зможуть, то це не принесе їм задоволення.

Але окрім цього одного виду внеску, на якому всі звикли фокусуватись, існує ще набагато більше інших способів зробити внесок: покращити існуючу статтю, виправити граматичні чи лексичні помилки, прочитати статтю і залишити відгук про неї на сторінці обговорення, додати посилання до статті, покращити категоризацію, додати джерело, перекласти статтю з однієї мови на іншу, створити ілюстрацію для статті, відреставрувати старе фото, зв'язатися із експертом з певної теми, відсканувати стару книжку для Вікіджерел, завантажити фотографію на Вікісховище, категоризувати зображення на Вікісховищі, додавати до статей зображення знайдені на Вікісховищі, номінувати або голосувати за добрі і вибрані зображення на Вікісховищі, виправляти недійсні посилання, стати посередником у конфлікті редакторів, організувати фотоекспедицію, організувати зустріч редакторів (навіть якщо не будете виступати на ній), перевірити щось на дотримання авторського права, розробити програмний інструмент, розпочати партнерство між вікіспільнотою та зовнішньою інституцією, розповідати про Вікіпедію свої учням чи студентам і цей перелік можна продовжувати ще дуже-дуже довго. І це ще не згадано про Вікідані та Абстрактну Вікіпедію!

Ці завдання використовують різні навички, багато з них навіть не передбачають здійснення редагувань. Кожен може знайти хоч одне цікаве йому завдання.

Ми то про це знаємо. Але як донести це до інших? Чи Вікіпедія каже їм про ці способи? Ну, не зовсім… Візьмемо для прикладу Англійську Вікіпедію. На її головній сторінці написано «Welcome to Wikipedia, the free encyclopedia that enyone can edit». Остання частина речення посилається на довідку із редагування. На головній сторінці є посилання на правила (які надто складні для розуміння новачків), на портали, на сестринські проєкти із коротким описом того, чим вони є. Але там ніде не написано «ось чим ви можете допомогти». Головна сторінка взагалі не містить жодного чіткого заклику до дії!

Навіть якщо є якийсь список поточних завдань, наприклад як сторінка Wikipedia:Backlog, то там сказано що треба зробити, але не пояснюється як це зробити.

Тепер уявімо як має виглядати ідеальна головна сторінка. Вона має бути із привабливим дизайном, організована за різними напрямками (суб'єктом і методом діяльності, навичками та складністю) та має прямо запрошувати відвідувачів долучатися. Для кожного виду діяльності має бути короткий опис, коротка відеоінструкція, яка пояснює як працювати із користувацьким інтерфейсом і які кроки робити, чітко писати які мають бути попередні умови (доступ до бібліотеки, навички роботи в графічному редакторі тощо), тобто новачка треба «вести за ручку».

Потенціал «1Lib1Ref» в Центральній та Східній Європі[ред.]

Далі Фелікс Нарті, координатор з кампаній для спільнот і партнерств Фонду Вікімедіа, та Ґорана Ґомірац, GLAM-менеджер Вікімедіа Сербія, розповіли про проєкт "1Lib1Ref", як він працює в Європі загалом і в Сербії зокрема. "1Lib1Ref" — це проєкт, який запрошує кожного бібліотекаря у світі взяти участь у розвитку Вікіпедії, зокрема поліпшуючи статті додаванням до них посилань на джерела.

Введення в Абстрактну Вікіпедію[ред.]

Наступним був Дені Врандечич, широко відомий як засновник Вікіданих. Він розповів про розроблювану ним Абстрактну Вікіпедію і чому вона потрібна.

Дені Врандечич вказав на той факт, що Вікіпедія існує 303 різними мовами і сумарно, у вікіпедіях всіма мовами, є 54.7 мільйонів статей, але вони є нерівномірно розподіленими. Англійська вікіпедія має близько 6.2 мільйонів статей, тоді як, наприклад, Албанська Вікіпедія лише 81 тисячу, при тому що албанською мовою спілкуються мільйони людей і майже половина населення Албанії не знає жодної іншої мови окрім албанської.

Другою за рівнем активності Вікіпедією після англійської є німецька, яка з її 2.5 мільйонами статей в два з половиною рази менша за англійську. Однак їх перетин (статті, які присутні в обох вікіпедіях) складає лише 1.2 мільйони статей. Тобто існує величезний пласт інформації недоступної в Англійській Вікіпедії, вже не кажучи про інші менші вікіпедії. Як інший приклад візьмемо південнослов'янські мови: існує 49 тисяч статей сербською, 35 тисяч хорватською, 7.5 тисяч боснійською, і лише 3.8 тисяч із них присутні в усіх трьох мовних версіях. Знов таки, ми маємо ситуацію, коли кожна мовна версія має купу інформації відсутньої в інших мовних розділах.

Вікіпедії всіма мовами описують приблизно 20 мільйонів унікальних тем, але навіть найбільший мовний розділ, англійський, описує лише 6.2 мільйони, тобто покриває лише третину всіх можливих тем. А скільки ж має бути статей щоб описати всі унікальні теми всіма мовами? Давайте порахуємо: 300 мов × 20 мільйонів тем = 6 мільярдів статей. Це надто багато. Чи можемо ми знизити цю «ціну» в 300 разів до 20 мільйонів статей? Так, можемо.

Якщо взяти будь-яку статтю у Вікіпедії, багато інформації (якщо не взагалі вся) береться з Вікіданих. Вся необхідна інформація вже збирається в одному місці, на Вікіданих. Вікідані — це те, що дозволяє значно спростити зусилля на створення контенту у вікіпедіях, вони значно знижують «ціну» Вікіпедії. Вікідані збирають дописувачів з різних спільнот в одному місці, і кожен приносить до Вікіданих якусь інформацію, яка до цього була доступна лише в одному мовному розділі.

То що треба зробити? Просто перенести все із вікіпедій до Вікіданих? Так не спрацює. Вікідані, на жаль, не вміють подавати інформацію в потрібному для читача вигляді. Вікідані також не вміють зберігати складні факти. Наприклад, існує факт, що Марія Кюрі є єдиною людиною, яка отримала Нобелівську премію в двох різних галузях. Записати цей факт на Вікіданих поки що неможливо, бо він надто складний. Але Абстрактна Вікіпедія зможе. Для цього треба створювати «конструктори», які будуть «конструювати» такі факти.

На Вікіданих вже існують лексеми, які записують всі можливі граматичні форми слів. Їх можна використати для генерації речень людськими мовами. Лишилось створити «рендери» — функції (інструкції) як з лексем та з фактів утворити розповідні речення людською мовою.

Ці рендери та конструктори будуть зібрані у «Вікіпедію Функцій», і вони будуть створюватись багатомовними, незалежними ні від людських мов, ні від мов програмування. Запуск «Вікіпедії Функцій» планується на 2021 рік.

Третій день[ред.]

5 способів змусити Стратегію Руху Вікімедіа покращувати вашу спільноту чи організацію[ред.]

Наступного дня Нікі Цойнер з команди Стратегії руху та глобальних зв'язків Вікімедіа Німеччина розповіла про те, як відбуватиметься запровадження Стратегії Руху Вікімедіа до 2030 року і які зміни слід від цього очікувати. Основними змінами для регіону Центральної та Східної Європи були названі: створення нових політик і правил, зміна механізмів і принципів ухвалення рішень, зміна потоків фінансування, диверсифікація знань та учасників руху, розширення руху і збільшення його взаємоперетинів.

Нові правила регулюватимуть як саме ми співпрацюємо разом, як співпрацюють між собою спільноти, як контактують між собою організації, які є складовими Руху Вікімедіа. Зокрема розробляється Універсальний кодекс поведінки, правила збору коштів (буде реорганізовано процес збору і розподілення коштів), Статут Руху (Movement Charter). Статут Руху буде чимось типу конституції, в якій буде сказано що собою являє рух, як різні частини руху взаємодіють між собою і як ухвалюють рішення. Також, планується заснування Глобальної ради (Global Council), яка буде новим репрезентативним органом урядування. Всі ці зміни впроваджуватимуться протягом 2-3 років, ти часом спільноти запрошуються до обговорення цих змін.

Будуть змінені принципи ухвалення рішень. Рішення будуть децентралізовані, передані на місцевий чи регіональний рівень. Можуть бути створені тематичні або регіональні хаби-організації (наприклад, Вікімедіа Центральна та Східна Європа), які будуть об'єднувати певні функції, такі як розвиток спроможностей, фандрейзінг (збирання пожертв), видача грантів, переклад, адвокація тощо (при цьому немає чіткого розуміння що таке «регіональні хаби», ми маємо зробити їх такими, якими ми хочемо щоб вони були, але є чітке розуміння що вони потрібні). Це ті речі, які ефективніше буде робити разом. Особливо важко самостійно виконувати такі функції може бути для малих спільнот і організацій.

Буде проведена реорганізація принципів фінансування, знов таки із акцентом на децентралізацію. Це означає, що тепер не буде такого, що майже все фінансування відбувається через Фонд Вікімедіа, натомість Фонд навчить локальні та регіональні організації збирати кошти самостійно. Існують плани почати оплачувати роботу вікімедійців, яка не пов'язана із редагуванням, зокрема роботу із адвокації, фандрейзингу та розвитку спроможностей.

Щодо диверсифікації, то вікімедійний рух в Стратегії поставив собі мету зайняти центральне місце в «екосистемі» вільних знань, тому ми маємо і диверсифікувати знання, і розширювати коло людей, які можуть отримати до них доступ. До нас мають долучатися різні люди, незалежно від того, якою мовою вони спілкуються і в якій країні живуть. Звісно, ми можемо працювати із тими людьми, які в нас вже є, але все ж краще стати інклюзивними і почати розширюватись.

Збільшення взаємоперетинів в Русі Вікімедіа означає, що різні групи всередині Руху мають допомагати одна одній, об'єднувати зусилля, замість того щоб дублювати роботу; вони мають ділитися ресурсами, і не стільки людськими чи матеріальними, скільки своїми знаннями, досвідом і зв'язками. Наші внутрішні мета-знання мають стати доступнішими, їх має бути легко знайти.

Якщо у нас все вийде із диверсифікацією та інклюзивністю, ми зростатимемо і залучатимемо нових партнерів, які зможуть принести нові знання, які раніше нам були недоступні.

Якими є рекомендації для спільнот:

  • політики і правила: беріть участь в їх розробці;
  • ухвалення рішень: почність роздумувати про хаби як місця для об'єднання функцій та ресурсів;
  • кошти: навчайтесь збирати пожертви самостійно і починайте збирати їх самостійно;
  • диверсифікація: проведіть обговорення інклюзивності та різноманіття у вашій спільноті;
  • співпраця: документуйте свої знання, діліться, контактуйте.

Все вищесказане не означає що спільноти повинні негайно почати все це впроваджувати, хочуть вони цього чи ні. Вони мають зібратися і обговорити ці рекомендації та виділити свої пріоритети.

Чого Вікімедіа може навчитись від феміністичного руху?[ред.]

Далі Асаф Бартов розповів про досвід феміністичного руху, який зіткнувся з певними упередженнями в суспільстві, і які з цих упереджень існують також і у Вікіпедії. На самому початку він попросив слухачів назвати п'ять відомих класичних композиторів. Слухачі одразу назвали більше десятка композиторів, всі з цих композиторів були чоловіками. Одразу після цього він попросив назвати композиторів-жінок, і слухачі насилу назвали чотирьох (і це доволі ерудовані та проінформовані вікіпедисти, про звичайних людей нема чого і казати). Навіть серед названих були Клара Шуман, про яку, скоріш за все, ми би ніколи не почули якби вона не була одружена із Робертом Шуманом, та Фанні Мендельсон, про яку би б так само не знали, якби вона не була із відомої родини Мендельсонів.

Чому так? Тому, що не було жінок-композиторок? Були, але ми про них не знаємо, бо існує загальноусталений історичний наратив, в якому згадується, наприклад, Бах, але не його композиторки-сучасниці. А якщо так триває цілими століттями, то вже навіть за наявності бажання складно щось дізнатися про жінок в історії.

Це демонструє важливість документування. Все що не задокументовано із часом забувається. При цьому в людей складається хибне враження, що вони знають історію (наприклад класичної музики), хоча насправді в них однобокий погляд на неї, який не зовсім відповідає тому, що було насправді. І подібне стосується не лише композиторок, а будь-якої професії чи сфери діяльності.

Такі ж однобокі уявлення присутні також і у Вікіпедії. Наприклад, коли ми у Вікіпедії пишемо про «відкриття Америки у 15 сторіччі» ми робимо невидимими людей, яким не треба було відкривати Америку, бо вони вже там жили. Тобто, факт подано так, ніби до 15 сторіччя Америка не існувала, а потім раптом була відкрита. Звісно, мається на увазі про відкриття Америки саме європейцями, але це ж не написано. Ми несвідомо кажемо, що люди, які не знали про існування Америки, важливі, а всі інші люди неважливі. Те саме із «заселенням Австралії у 18 сторіччі»: ми дивимось на події очима європейців (англійців, у даному випадку), ігноруючи те, як цю історію бачили інші люди, зокрема австралійські аборигени. Так само, ми звикли називати жителів США «американцями», при цьому ми робимо невидимими всі інші народи, які живуть на цьому континенті: канадців, мексиканців, перуанців, бразильців тощо.

Ми у Вікіпедії описуємо світ на основі джерел, які впливають, а іноді навіть диктують нам про що розповідати, а про що не розповідати, що враховувати, а що не враховувати. Якщо немає джерел про жінок-композиторок, то і статей у Вікіпедії про них не буде, попри те, що ці композиторки об'єктивно існували.

Далі Асаф розповів про американську феміністку Мері Ріттер Бірд. Вона ще сторіччя тому помітила проблему недостатньої задокументованості ролі жінок в історії і намагалась це виправити. Роль жінок в історії не є вигаданою, це реальні факти, які з певних причин ігнорувалися суспільством, і Мері Ріттер Бірд намагалась повернути ці факти до історії. Вона багато зробила для того, що документувати роль жінок в історії, і навіть зібрала цілу бібліотеку джерел, присвячених цій темі, а також закликала інших осіб так само збирати такі джерела. Офіційні інституції того часу (архіви і бібліотеки) не були зацікавлені у ролі жінок в історії. Вони, свідомо чи ні, підтримували ідею, що важлива історія робиться чоловіками, і немає необхідності збирати джерела про жінок.

Мері Ріттер Бірд все ж таки вдалося зібрати бібліотеку джерел про жінок в історії, яку вона передала Коледжу Сміт. Протягом перших кількох десятиліть після цього, професори коледжу уникали використання джерел з цієї бібліотеки, і застерігали чи навіть забороняли своїм студентам використовувати джерела із цієї бібліотеки. Тобто, навіть маючи вільний доступ до знань, які були зібрані, категоризовані і задокументовані, вони, в силу своїх упереджень, відмовились їх визнавати. Сьогодні ця бібліотека вважається важливим джерелом надійної інформації, яка широко використовується.

Це дуже яскравий приклад того, як упередження можуть впливати на те, як ми сприймаємо певні речі. Купа таких упереджень прямо зараз присутні у Вікіпедії.

Висновки, які зробив Асаф, є такими, що недостатня кількість джерел, а також надто вузьке визначення того, що таке «надійні джерела» і «значимість», тягнуть нас назад, а тому їх треба переглянути чи навіть переписати. При цьому він зазначив що не закликає до скасування правил про значимість та про авторитетні джерела. Вони є гарними, але не ідеальними, бо змушують нас відкидати те, що можна було б не відкидати. В той же час, нашою довгостроковою стратегією має бути створення більшої кількості документації, яка із часом стане надійними джерелами. Те саме, що в свій час робила Мері Ріттер Бірд, зараз роблять корінні народи по всьому світу та члени ЛГБТ: вони збирають джерела про свою історію, які із часом почнуть вважатися надійними джерелами. Наразі ці знання вважаються маргінальними, і не тому що вони є такими насправді, а тому що їх сприймають такими.

Візьмемо для прикладу індійську касту недоторканих. Кастова система в Індії створює сильне упередження проти касти недоторканих, ніби вони ні на що не здатні, і тому не заслуговують щоб про них розповідали. Таке ставлення до них досі існує в Індії, навіть попри те що автор індійської конституції був з цієї касти. Якщо ми поглянемо у Британніку чи у Кембриджську історію Індії, ми там мало чого побачимо про касту недоторканих, і тому нічого не напишемо про них і у Вікіпедії, і таким чином будемо підтримувати виключення з історії мільйонів людей, багато з яких є значимими і чогось досягли. І зробимо це не тому що ми такі погані, а тому що ми звикли покладатися на авторитетні джерела, і таким чином продовжимо історичну несправедливість проти касти недоторканих ще на пів століття, поки про них не почнуть писати авторитетні джерела, так само як це колись відбувалось із жінками.

Наступним висновком Асаф Бартов підсумував попередні висновки: проблема дійсно існує і її треба обговорювати. Існує недопредставленість не тільки у вмісті Вікіпедії, але також і у тому, хто її редагує (так звані «content gap» та «participation gap»).

Багатьох доведеться переконувати в існуванні проблеми і переконувати що із цим треба щось робити. Найбільшою перешкодою в цьому є поширена серед людей «віра в справедливий світ». Люди часто вважають, що іноді погані речі трапляються, але загалом у світі все влаштовано так, як і має бути влаштовано. Вони вірять в це, бо така віра просто заспокоює їх. І щоб підтримувати таку зручну віру в справедливий світ, люди навіть готові змінювати свої уявлення про те що добре і що погано, навіть ретроспективно виправдовуючи існуючий соціальний лад. Наприклад, до початку 20 сторіччя, коли жінки ще майже в жодній країні не мали права голосу, багато людей були готові обґрунтувати чому це справедливо. Вони не були жахливими людьми, вони просто несвідомо закрили очі на очевидну несправедливість, чому сприяло те, що всі інші так само висловлювались на користь відсутності права голосу в жінок, а також вони чули аргументи на користь відсутності голосу в жінок, але рідко чули аргументи проти. Приблизно те саме було і з сприйняттям рабства. Для сучасної людини такі переконання є абсурдними і навіть дикунськими. Але і в сучасних людей є переконання, які вважаються нормальними сьогодні, але будуть вважатися неприйнятними в майбутньому.

Таким самим чином, для більшості вікіпедистів, системна упередженість і фактичне ігнорування знань про велику групу людей не є проблемою, або, принаймні, не є їхньою проблемою. Деякі, свідомо чи несвідомо, кажуть що проблеми не існує. Деякі кажуть що проблема існує, але не вони її створили, тому не вони є відповідальними за її усунення. Багато вікіпедистів в принципі виступають за усунення системного упередження, але коли пропонуються практичні ініціативи щодо їх усунення, вони виступають проти них, кажучи що вони «неефективні», «непрактичні», «надто ресурсозатратні».

Підсумувавши це одним реченням, можна сказати, що речі, які здаються такими, що їх неможливо виправити, часто приховують той факт, що ми, як спільнота, не хочемо переглянути чи обдумати наші пріоритети, а коли ми кажемо що «це неможливо виправити», ми насправді маємо на увазі що «це надто складно виправити, нас влаштовує статут-кво».

Переваги та недоліки участі в CEE Spring / Круглий стіл про кампанії в CEE[ред.]

Після цього троє активних редакторів Мальтійської Вікіпедії розповіли про досвід організації конкурсу CEE Spring 2020 на Мальті, які були переваги і недоліки.

Далі, після невеликої презентації від Алекса Стінсона, старшого програмного стратега Фонду Вікімедіа, відбулось обговорення кампаній (конкурсів статей, фотоконкурсів, марафонів з редагування, тематичних місяців тощо) які організовуються в країнах Центральної та Східної Європи. Організатори і члени журі конкурсів і кампаній поділилися своїм досвідом, розповіли про власні практики проведення кампаній які гарно спрацювали та подумали над вирішенням спільних проблем.

Бліц-доповіді[ред.]

Останньою сесією конференції були бліц-доповіді (серія коротких доповідей по п'ять хвилин). Першою виступила Івана Маджаревіч, менеджерка проєктів в організації Вікімедіа Сербія. Вона розповіла як Вікімедіа Сербія адаптовувалась до нових умов, викликаних пандемією та повним локдауном. Їхня реакція на ці нові умови складась із шести кроків: адаптація до нових умов (усвідомити проблему і не панікувати, створити нову модель роботи — віддалена робота та онлайн-ініціативи), повідомлення спільноті про скасування офлайн-подій, реорганізація активностей, організація більшої кількості онлайн-подій, перенаправлення ресурсів, моральна підтримка членів спільноти (порази із безпеки, висловлення солідарності, створення в них відчуття що вони не одні).

Наступними Антон Процюк та Сергій Петров з організації Вікімедіа Україна розповіли про те, як Вікімедіа Україна протягом карантину проводила онлайн-вебінари із редагування Вікіпедії, розібравши детальніше в якості прикладів серію вебінарів для журналістів з Детектор Медіа та серію вебінарів для бібліотекарів у Харківській області.

Далі Кіріл Сімеоновскі розповів про кампанію #ОстаниДома в Македонській Вікіпедії, яка залучала людей до редагування під час локдауну, який тривав пів року. Небойша Ратковіч, менеджер з освітньої програми Вікімедіа Сербія, розповів як пандемія вплинула на Освітню програму в Сербії, а одразу після нього Наташа Неданоска розповіла як пандемія вплинула на Освітню програму в Північній Македонії, а потім Ґорана Ґомірац, GLAM-менеджер Вікімедіа Сербія, розповіла як пандемія вплинула на співпрацю із GLAM-інстутуціями в Сербії, далі про те саме в Північній Македонії розповів член Правління GLAM-Македонія Ніколче Стояноскі.

Наостанок, Францеск Форт розповів про досвід організації кампанії "Вікі любить дублювання" в Каталонії. Ця кампанія була покликана заповнити Вікісховище записами голосів популярних каталонських акторів, щоб доповнити статті про них самих та озвучуваних ними персонажів.

Відеозаписи з перекладом російською[ред.]