Блог Вікіджерел/2017
2017 рік
[ред.]До Вашої уваги вичитана волонтерами Вікіджерел перша друкована збірка українських прислів'їв та приказок «Малороссійскія пословицы и поговорки»
[ред.]2017-05-17
До Вашої уваги вичитана волонтерами Вікіджерел перша друкована збірка українських прислів'їв та приказок «Малороссійскія пословицы и поговорки». Видана у Харкові у 1834 році під редакцією Василя Смирницького (дані життєпису невідомі).
З передумови автора: Желая сохранишь отъ забвенія Малороссійскія пословицы и поговорки, такъ сильно выражающія характеръ сей націй, я старался собрать и издать ихъ для удовольствія любителей всего Отечественнаго. Ежели сей трудъ мой благосклонно будеть принятъ, то я обязанъ буду издать и продолжение оныхъ дополнивъ собраніемь Малороссійскихь загадокъ и употребляемыхъ при сватьбахъ въ Малороссіи пѣсень. Виділяємо прислів'я та приказки щодо етносів України.
Щодо росіян: Видъ москаля, полы́ врижъ, та втика́й. Видъ чорта видхры́стешься, а видъ москаля не видибьешься. Зъ москалемъ знайся, а каминь у па́зуси держы. Колы москаль каже сухо, то пиднимайсъ по уха; бо винъ бреше. Москаль дорогу зна, — та ще пыта. Москаль не велыкъ чоловикъ, — та ба! Москаль якъ ворона, а хитришій чорта. Мутытъ якъ у сели москаль. На вовка помовка, а москаль кобылу укравъ. Не за те москаля бьютъ що краде́, а за те щобъ умивъ кинци́ ховаты. Отъ чорта видхрыстысься, а видъ москаля и не видибьесся́. Тату! лизе чортъ у хату! — „Дарма! — абы не москаль.“
Щодо поляків: По шкоди Ляхъ мудрый. Знай Ляше, покы наше. Перейшла якъ Уляна у Ляшську ви́ру. Щодо татар: Щобъ не сыдячого татары вхопы́лы.
Раніше також вичитана інша збірка «Галицкіи приповѣдки и загадки» 1841 року, друга сучасною українською мовою книга видана на Галичині (https://uk.wikisource.org/w/index.php?curid=21068) та власне допис щодо того (https://www.facebook.com/uk.wikisource/posts/887106858101490) .
Допис: https://www.facebook.com/uk.wikisource/posts/1117314341747406
Вікіджерела: https://uk.wikisource.org/wiki/Малороссійскія_пословицы_и_поговорки
Вікіджерела продовжують вичитувати твори наших південних поетів, що мешкали в містах на узбережжі Чорного моря
[ред.]2017-05-02
Вікіджерела продовжують вичитувати твори наших південних поетів, що мешкали в містах на узбережжі Чорного моря.
В попередньому дописі https://www.facebook.com/uk.wikisource/posts/1106389056173268 ми розповідали вам про Грицька Кохнівченка — Германа Клейфа https://uk.wikipedia.org/w/index.php?curid=2410751 українського та єврейського поета, новеліста, перекладача з-під Кременчука життя якого було пов'язане з Миколаєвом.
Зараз прийшов час згадати іншого нашого південця, одесита Миколу Венгера https://uk.wikipedia.org/w/index.php?curid=213363 , українського та російського поета, письменника презентованого у Вікіджерелах вірнопідданським віршем про Кримську війну.
Значно менш талановитий ніж Клейф, в чому ви можете переконатись ознайомишись із його твором за посиланням, Микола Венгер тим не менш виринув із вікового забуття, щоб увійти до історії української літератури, як автор першого прозового твору сучасною українською мовою. Його українська повість «Микола Коваль» присвячена польському повстанню 1830-31 вийшли друком у Миколаєві на початку 1832 року в той час як «Салдацький патрет» Квітки-Основ'яненка з'явився тільки в 1833.
Якщо про твори поета ми ще щось знаємо, то біографічні дані, ще більш куці. Здогадно Микола Венгер походить з Центральної України, здогадно перебував в Окремому Кавказькому корпусі, очевидно, більшу частину життя перебував у Одесі — та й все...
Протягом життя встиг надрукувати кількадесят невеличких творів, поезій та кілька повістей російською та українською мовами, майже не помічених сучасниками через їх художню недосконалість: про його останні публікації російською та українською в Москві збереглися такі відгуки: «Поганий вірш одеського поета, який нагадує про себе в друці, на жаль, дуже часто», «Вельми поганий вірш автора, відомого іншими поганими творами», «З творами д[обродія] Венгера нам доводиться зустрічатися у кожному числі „Книжного вестника“: витримуємо таку зустріч самозречено, позаяк нас утішає думка, що ніхто з читачів наших не захоче вже з ними зустрічатися».
Як писала газета “Кримська світлиця”, що присвятила йому статтю http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=311 «Літературна діяльність Миколи Венгера тривала майже сорок років. На творчому шляху письменника мало пишноквіту. Складається враження, що повість "Микола Коваль" була вершинним його досягненням. Проте забувати Миколу Венгера негоже. Історія є історія...»
https://uk.wikisource.org/w/index.php?curid=37424
Допис: https://www.facebook.com/uk.wikisource/posts/1106925566119617
Вікіджерела: https://uk.wikisource.org/w/index.php?curid=37424
Охоплення: 1384 (на 2017-05-21)