Українська: Мікротрубочки є порожніми циліндричними об’єднаннями діаметром ~ 24 нм, які складаються з протофіламентів (утворених з α- та β-тубуліну) та перебувають у стані динамічної нестабільності. Цей стан характеризується стохастичними переходами між фазою “порятунку” (або росту (+)-кінця мікротрубочки) та фазою “катастрофи” (або вкорочення (+)-кінця) та є необхідним для виконання мікротрубочками клітинних функцій. “Порятунок” супроводжується утворенням α-/β-тубулінових димерів та їхнім приєднанням до протофіламентів на (+) кінці; при цьому відбувається зв’язування ГТФ та після вбудовування у решітку гідроліз ГТФ з утворенням ГДФ (відбувається у міждимерному інтерфейсі та є необхідним для динамічної нестабільнсоті). При “катастрофі”, навпаки, відбувається вивільнення субодиниць тубуліну, ГТФ та ГДФ. Мікротрубочки як структурний компонент веретена поділу є необхідними для мітозу, що робить їх важливими мішенями при лікуванні злоякісних новоутворень. Молекули (ліганди), що зв'язуються з різними сайтами α- та β-тубуліну, за характером впливу на мікротрубочки поділяються на стабілізуючі та дестабілізуючі агенти. Відображені на рисунку таксол та пелорузид належать до стабілізуючих агентів, що при зв’язуванні з β-тубуліном викликають укріплення латеральних зв'язків між прилеглими протофіламентами у складі мікротрубочки, запобігаючи “катастрофі” та викликаючи зупинку клітинного циклу. Для отримання зображень 3-D моделі фрагменту мікротрубочки була використана структура фрагменту мікротрубочки Sus scrofa, визначена за допомогою методу кріоелектронної мікроскопії та депонована у PDB (Kellog et al. (2017); 5SYE). Cтруктура була візуалізована у ChimeraX (https://www.cgl.ucsf.edu/chimerax/), за допомогою якої були отримані зображення. 2-D зображення пелорузиду та таксолу були отримані за допомогою бібліотеки RDKit (https://www.rdkit.org; Python 3.x wrappers). Створення двовимірних схем та об'єднання всіх компонентів ілюстрації здійснювалося у Adobe Illustrator.