Вікіекспедиції/ До берегів Дністра (Молдова, Вінницька область) 10 грудня 2011
Звіт з експедиції[ред.]
Ще під час конференції у Львові була запланована спільна поїздка до с. Качківка, де народився Микола Іванович Кічмар, проте пізніше було вирішено, що враховуючи близкість до Молдови та нашу спільну зацікавленість у подорожах по різних країнах, їхати до Качківки через Молдову.
Подорож розпочалася як і було заплановано - нічним поїздом Москва-Кишинів (№ 341, формування Молдовської залізниці). Щоправда трохи змінився розклад і замість 1:35 ми відправились у 0:36, що було значно зручніше для нас.
Вранці пройшли прикордонний контроль на залізничному пункті пропуску Могилів-Подільський - Велчінец. З Велчінца переїхали в Атаки. Саме цікаве для нас було те, що в набитій маршрутці люди розмовляли виключно українською. Як виявилось, в Велчінці та Атаках проживають переважно українці.
Пізніше з Атак поїхали в Сороки, де подивились циганський квартал, Свічу Подяки, Сороцьку фортецю та помилувались чудовими краєвидами Дністра, який в цих місцях розділяє Україну та Молдову.
Були побоювання щодо парому між Сороками та Цекинівкою. І дійсно на паром довелося трохи зачекати, і ми вирішили ще трохи погуляти містом та перекусити на останні леї, які в нас залишилися. На жаль, замість 14:00 як нам сказали, паром відправився після 14:30. Ще й трохи був дощик, але пощастило що не такий як був під час експедиції у Василькові, про що повідомив телефоном Користувач:Jbuket.
Від пункту пропуску (до речі, це міждержавний пункт пропуску, лише для громадян України та Молдови) добирались до с. Качківка. Мабуть це був один з найважчих відрізків нашого шляху, оскільки довелося йти велику частину пішки. Проте це зовсім не зіпсувало настрій, єдина неприємність - це мала тривалість світлового дня. Так приблизно о 16:00 ми дістались повороту на Качківку. По дорозі зробили декілька фотографій села, але на жаль швидко потемніло, тому не встигли зробити фото багатьох цікавих об'єктів.
У Качківці нас тепло зустрічали директор школи Михайло Васильович Девдера та голова сільської ради Михайло Семенович Пасарар. Також висловлюємо подяку секретарю сільської ради пані Мирославі, яка багато допомагала в організації зустрічі, але на жаль з нею зустрітись не вдалось.
Михайло Васильович запросив нас до школи та показав нам стару будівлю школи де навчався Микола Іванович Кічмар. Після цього у комп'ютерному класі ми вели розмову про село, його історію, сьогодення та про видатного уродженця. За словами директора школи в селі також є символічна могила Кічмара на кладовищі (бо насправді він похований у Єревані), а також в одному з кінців села знаходиться його хата, але на жаль через швидке закінчення світлового дня ми не змогли відвідати ці об'єкти.
Що стосується М.І. Кічмара, то ще до поїздки та під час поїздки, навіть уже після відвідання Качківки відкрились нові для нас цікаві факти, які ще потрібно буде дослідити.
Після того Михайло Васильович запросив нас до себе на вечерю, де ми дуже смачно поїли, а потім провів нас до Ямполя, за що велика подяка йому та його родині. На "добру згадку про Качківку" подарував нам свою книжку "Таємниці словесної творчості".
З Ямполя ми автобусом дістались до Вінниці, а потім переїхали до Турбова, де і переночували.
На наступний день зробили невелику прогулянку по Турбову, де зробили декілька фото про селище. Після цього повернулися до Києва.
P.S. Фотографії буду поступово завантажувати, а також паралельно завантажуватиму ті фотки що ще залишились з Коростенської експедиції. --visem 00:42, 12 грудня 2011 (UTC)