Вікіекспедиції/Острів Джарилгач

Вікіекспедиція відбулась протягом 10-14 вересня 2016 року на острові Джарилгач, який є ключовою територію та основною частиною національного природного парку «Джарилгацький». У складі експедиції було 4 учасника та 4 волонтера, що долучились до експедиції власним коштом.

Описовий звіт[ред.]

День перший[ред.]

Джарилгач – це острів, і дістатись до нього протягом теплого періоду року можна лише по воді, подолавши кілька кілометрів Джарилгацької затоки на катері.

У перший же день експедиції, 10 жовтня, учасники досліджували північно-західний берег острова, в акваторії Каркінітської затоки, зі сторони званих так зваоного «Урочища «Пиндики» (невеличкі солоні озерця округлої форми) на човні. Це місце дуже полюбляють водоплавні птахи – чисельні мартини, баклани, рожеві пелікани, лебеді. Всі птахи виявились доволі полохливими, тож підійти близько учасникам експедиції не вдалось. Територія є однією з найкраще збережених ділянок природних ландшафтів Північного Причорномор’я, важливих в якості місць скупчення птахів під час сезонних міграцій. Також біля берега часто тримаються скати (морський кіт).

Степова частина, о. Джарилгач
Зарості солонця трав'янистого, о. Джарилгач

День другий[ред.]

11 жовтня відбувалась фото та відеозйомка муфлонів та оленів біля оглядової вишки, поряд з якою розташований водопій. Після цього експедиція віддправилась знову до урочища «Пиндики», тільки зі сторони суходолу, де продовжувала фото- і відеозйомку рослинного і тваринного світу та ландшафтів. Цього разу вдалось відзняти муфлонів та асканійкого оленя. Після цього учасники досліджували північно-східну частину острова. Відзначено, що на території острова доволі багато боривітрів звичайних. Також часто трапляється у цій частині острова богомол звичайний.

Олень на о. Джарилгач
Муфлони на о. Джарилгач

День третій[ред.]

12 жовня учасники експедиції здійснили вихід до східної частини острова, де знаходиться маяк, який спроектував Г. Ейфель, на початку ХХ століття, а також досліджували територію по дорозі до нього. У цей же день вдалось відзняти скарабея священного – жука, занесеного до Червоної книги України.

Два маяка на острові Джарилгач
Скарабей священний на о. Джарилгач

День четвертий[ред.]

Навіть у осінню пору на острові можна зустріти багато видів – свідків давніх часів, в які степова зона розтягалась нерозривним шлейфом від Забайкалля до дельти Дунаю. Сьогодні від степів лишились лише незначні уривки, не більше трьох відсотків від колишньої площі. Степові тварини та рослини, що розкидані по цим уривкам та ізольовані від інших особин свого виду, майже всі знаходяться під охороною міжнародних конвенцій, всесвітніх та національних переліків рідкісних видів. Джарилгач – найбільша острівна незаймана ділянка степу в Україні.

13 жовтня продовжились зйомки пейзажів, а також вдалося відзняти дуже рідкісного богомола – емпузу піщану, яка зрідка трапляється на піщаних дюнах поряд з морем.

Емпуза піщана
Ящірка піщана
Піщаний берег, о. Джарилгач

День п'ятий[ред.]

14 жовтня, коли нарешті море вперше за 5 днів стало спокійним, вдалося відзняти деяких тварин акаваторії чорного моря – медузу-корнерота та крабів.

Острів Джарилгач здавна був об’єктом особливої уваги орнітологів, як місце гніздування та зупинки великих мас мігруючих птахів, та отримав природоохоронний статус ще у 1927 році, при створенні Державних надморських заповідників. Під час дослідження східного берега зі сторони Чорного моря було відзначено деяких рідкісних птахів під час прольоту, зокрема, соколів сапсанів та польового луня; недалеко від берега трималась невелика зграйка гаги звичайної – всі ці птахи занесені до Червоної книги України та охороняються міжнародними конвенціями.