Користувач:Arxivist/Авторське право
Державний герб України
Справа № 13 /08 Головуючий в суді 1 інстанції - Кулікова
Доповідач - Дербенцева
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 листопада 2008 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого - судді Дербенцевої Т.П. Суддів - Желепи О.В., Шахової О.В. При секретарі Воробей Ю.М.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою через представника, на рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 07 липня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв»язку з порушенням авторського прав
ВСТАНОВИЛА:
В липні 2005 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Національного банку України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв»язку з порушенням авторського права.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка вказала, що вона є дочкою архітектора ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 Вона являється його єдиним спадкоємцем авторських майнових прав на всі твори, що створи в її батько, в тому числі і на твір архітектури «Педагогічний музей Цесаревича Олексія».
Позивачка зазначала, що відповідно до постанови Нацбанку від 21 січня 2004 року № 27 23 березня 2004 року введені в обіг банкноти номіналом 50 гривень зразка 2004 року. На звороті зазначеної банкноти зображено «Будинок Української Центральної Ради», який був збудований за проектом архітектора ОСОБА_2 в 1911 р. і названий ним «Педагогічний музей Цесаревича Олексія».
Вважає, що відповідачем порушені авторські немайнові права її батька, оскільки на банкноті в 50 гр.не зазначено ім»я автора цього твору архітектури, , твір її батька на купюрах зазначений як »Будинок Української Центральної Ради», тоді як автором цього твору архітектури цей будинок був названий «Педагогічний музей Цесаревича Олексія», при повідомлені банків про введення в обіг 50 гривневої купюри в цьому листі банкам, а також у повідомленнях про введення цієї купюри, опублікованих в газеті «Урядовий кур»єр» та в «Офіційному віснику України» не зазначено, що автором цього твору є її батько.
Вважає порушеними її майнові авторські права, оскільки вона не давала своєї згоди на використання у банкноті номіналом 50 гр. зображення твору архітектури, створеного її батьком.
Зазначала, що вона направляла до Національного банку України звернення щодо порушення авторських майнових прав її, як спадкоємця автора твору архітектури, пропонувала Нацбанку викупити у неї ці права на підставі авторського договору з виплатою одноразової винагороди, на що відповідач відповів відмовою, чим порушив її права спадкоємця отримати винагороду за використання твору архітектури її батька.
Посилаючись на вказані обставини, позивачка просила стягнути з відповідача на її користь
- компенсацію в розмірі 50000 мінімальних заробітних плат, а саме : 15 500 000 гр. за її авторських майнових прав на твір архітектури «Педагогічний музей Цесаревича Олексія»; 100 000 гр. у відшкодування моральної шкоди, завданої їй порушенням її авторських майнових прав та авторських немайнових прав її батька ОСОБА_2; - зобов»язати Нацбанк внести зміни в дизайн банкноти номіналом 50 гр. зразка 2004 року, а саме: вилучити із зворотнього боку банкноти словосполучення «Будинок Української Центральної Ради» , змінивши його на словосполучення «Педагогічний музей Цесаревича Олексія» і вказати під зображенням твору архітектури ім»я його автора - ОСОБА_2: зобов »язати Нацбанк вилучити з обігу та передати позивачу випущені в 2004 р. примірники банкноти номіналом 50гр. зразка 2004 року, у яких вміщено твір її батька - твір архітектури «Педагогічний музей Цесаревича Олексія»; - зобов »язати Нацбанк протягом місяця з дня вступу в законну силу рішення суду здійснити за власний рахунок публікації в газеті «Урядовий кур»єр» та в «Офіційному віснику України» прийнятого судом рішення за цим позовом. В подальшому позивачка доповнювала та уточнювала позовні вимоги Остаточно уточнивши позовні вимоги, позивачка просила стягнути з Національного банку України на її користь - компенсацію в розмірі 4238 мінімальних заробітних плат, а саме : 1 483 000 гр. за порушення її авторських майнових прав на твір архітектури «Педагогічний музей Цесаревича Олексія; 200 000 гр. у відшкодування моральної шкоди, завданої їй порушенням її авторських майнових прав ; - 200000 гр завданої їй порушенням авторських немайнових прав її батька ОСОБА_2; - зобов»язати Нацбанк внести зміни в дизайн банкноти номіналом 50 гр. зразка 2004 року , а саме: вилучити із зворотнього боку банкноти словосполучення «Будинок Української Центральної Ради» , змінивши його на словосполучення «Педагогічний музей Цесаревича Олексія» і вказати під зображенням твору архітектури ім»я його автора - ОСОБА_2:
-
- зобов »язати Нацбанк протягом місяця з дня вступу в законну силу рішення суду здійснити за власний рахунок публікації в газеті «Урядовий кур»єр» та в «Офіційному віснику України» прийнятого судом рішення за цим позовом.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 7 липня 2006 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі, поданій через представника, позивачка просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обгрнутування апеляційної скарги, апелянт посилається на неправильне застосування судом першої інстанції матеріального права у зв»язку із неправильним визначенням відповідно до встановлених судом обставин правовідносин; на неповне з»ясування судом обставини, що мають значення для справи внаслідок неправильного дослідження та оцінки; на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; на невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що в 1911 році за проектом архітектора ОСОБА_2 на вулиці Володимирській в м.Києві був збудований будинок № 57 під назвою «Педагогічний музей Цесаревича Олексія»,
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, спадкоємцем якого являється позивачка ОСОБА_1
Після 1911 р. назва цього будинку змінювалася. В ньому працювала Українська Центральна рада», приймалися важливі історичні рішення і деякий час будинок мав назву «Будинок Української Центральної ради».
В подальшому назви змінювалися неодноразово.
В 2004 р. в Національним банком України в обіг була введена банкнота номіналом 50 гривень, на лицьовій стороні банкноти надано портрет першого президента України з написом «Історія України», а на зворотній стороні банкноти надано зображення будинку з підписом «Будинок Української Центральної Ради», тобто знайшло відображення певних історичних подій в Україні.
На момент смерті ОСОБА_2 діяв закон УРСР, яким був встановлений термін охорони майнових авторських прав 15 років після смерті автора.
З 1974р. і до 1994 р. діяла ст.493 Цивільного кодексу УРСР, якою було встановлено, що авторське право діє протягом життя автора та 25 років після його смерті, рахуючи з 1 січня року, який настає за роком смерті автора.
Відповідно до вимог ст.499 того ж ЦК УРСР твір архітектури - будинок на вул. Володимирській № 57 в м.Києві став надбанням держави.
Таким чином, на момент приєднання України до Бернської конвенції про охорону . літературних творів твір архітектора ОСОБА_2 став суспільним надбанням.
З огляду на викладене, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що 1 січня 1987 року термін охорони майнових прав на твір ОСОБА_2 за авторським правом вичерпано 1 січня 1987 р. і
Суд повно і всебічно з»ясувавши обставини справи, дійшов правильного висновку про відмову позивачці в позові.
Рішення суду є законним, обгрунтованим, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 7 липня 2006 року залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду набуває законної сили з моменту проголошення та може бут и оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набуття законної сили.